"Дніпро-1". Вперед у минуле
Новий рік приносить нові враження та спогади. Це стосується й клубу про який зараз йтиме мова. Дніпро-1 - як це починалось?
09.07.2017
17:00
Дніпро-Арена
Саме на це місце й час припав перший офіційний матч в історії новітньої сторінки дніпровського футболу. Як тоді казали журналісти у своїх сюжетах: «З нового ракурсу, але старим чорнилом» - бо нові прізвища, а місце все те. Як склалась доля гравців, які стали наріжним каменем в історії Дніпра-1?
Дніпряни тоді почали матч такою стартовою одинадцяткою:
Юрчук - Польовий (с), Логінов, Лопирьонок, Сухар (Сніжко) - Когут, Беляев – Хучбаров (Кравченко), Бровченко - Войцеховський, Супряга (Кожушко).
Тренер: Дмитро Михайленко
Валерій Юрчук
Один з трійки гравці, що виступають у складі «Дніпра-1» до тепер. Кожного сезону Валерій починає як другий кіпер, а менеджмент дніпрян шукає йому заміну. Попри це, на другу частину сезону стає основним кіпер. Подивимось чи буде так і цього сезону: чи буде розчаровувати Валеф і на далі. Було багато конкурентів: Варцаба, Кліщук, Сарнавський, Кожокару, Валеф. І реально за класом на голову вищим був лише румунський кіпер - Кожокару, який зараз захищає кольори бельгійського клубу.
Безпосередньо у тому матчі колишній гравець Нафтовика помітно мандражував, що, як з’ясується згодом не характерно для нього.
Володимир Польовий
Володимир приєднався як ветеран до новоспеченого колективу й виводив дніпрян з капітанською пов’язкою на той матч. Фактично, він забив й перший гол в історії клубу. Чому фактично? Бо перший м'яч в історії забив гравець, який ніколи не грав за дніпрян – Олег Добровольський на 3-ій хвилині зустрічі відкрив лік голам у тому матчі. Згодом під завісу першого тайму майстерним ударом зі штрафного забив Польовий.
Загалом, у складі «Дніпра-1» провів 3 сезони, пройшовши всі рівні професійного українського футболу. Після чого приєднався до друголігового запорізького «Металурга», де на правах капітана виступає до тепер.
Сергій Логінов
Вже сьогоднішній дніпровський капітан. Вихованець дніпровського футболу приєднався до Дніпра-1 одразу після створення клубу, кольори якого захищає і сьогодні. Дніпровські «олди» згадають, як чолов’яга на 13 секторі кожного матчу горланив: «Сірьога Логінов, треба ГОЛ!».
5 сезонів був незмінним гравцем стартового складу, лише цього розіграшу чемпіонату втратив місце у старті.
Максим Лопирьонок
Вихованець дніпровського футболу. Провів 3 сезони за дніпрян, ставши героєм локальних мемів, через курйозні «привози». Тому другу половину сезону 2019/20 провів у «Минаї». Після чого відбувся повноцінний трансфер до закарпатців. Але довго Максим там не затримався, і сезон 20/21 почав вже у складі друголігого черкаського «ЛНЗ», де є гравцем старту до тепер, але вже у Першій лізі ПФЛ.
Тимофій Сухар
Гравець, про потенціал якого говорили дуже багато. Тому у 18 років одразу ж дебютував за «Дніпро-1» та закріпився у старті. Вже за пів року потрапив на скаутські радари «Зорі», і вже на початку 2018 року підписав 3-річний контракт з луганцями. Але травма колінного суглоба ще на зборах не дала Тимофію зіграти за «Зорю». Оговтавшись після травми, на правах оренди перейшов до першолігового «ВПК-Агро», де гравцем основи так і не став. Далі був трансфер до словацького клубу «Петржалка», що виступав у другій за силою лізі. Там, з мінливим успіхом, був гравцем старту. Але через сезон повернувся до України, де захищає кольори токмаківського «Скорука» (Перша ліга).
P.S. Черговий приклад, як талановитих хлопців ламає травма.
Ігор Когут
Третій гравець, що досі не покинув дніпрян. Без перебільшення легенда клубу. Найкращий бомбардир команди у Другій та Першій лігах, а зараз просто – талісман. Говорячи відверто, то теж вважався талановитим та перспективним гравцем, але у якийсь момент щось стало на заваді розвитку. Можливо вибуховий характер, можливо треба було переходити в інший клуб. Але маємо що маємо: цього сезону виходить суто з лави запасних, і матчі у яких був реально корисним можна перерахувати на пальцях.
Олександр Беляєв
На момент матчу Олександру було небагато немало 17 років. Ще один гравець, який мав перспективу розкритися у дорослому футболі, але запам’ятався лише пристойною швидкістю.
Цікаво, що його контракт належав Дніпру до 2021 року, але окрім як Другої ліги, у складі дніпрян, Олександр більше не виступав. Сезон у Другій лізі відіграв як гравець старту, але наступного сезону вже відправився в оренду до кропивницької «Зірки». Після чого була ще низка оренд: грузинський «Сабуртало», місцевий «ВПК-Агро» та турецький «Генчлербірлігі». По суті, у кожному з клубів був гравцем стартової одинадцятки, але оформлювати повноцінний трансфер ніхто не поспішав. Лише минулого сезону перейшов як вільний агент до турецького клубу.
Каміль Хучбаров
Теж 17-річний дебютант спорклубівців. Як і Беляєв сезон у Другій лізі провів як гравець стартової обойми. На наступний сезон його чекала оренда до «Інгульця», який тоді теж виступав у ПФЛ. По поверненню з оренди, не зміг вибороти місце у старті дніпровців. Наслідком чого став повноцінний трансфер до ковалівського «Колоса», який тоді був прямим конкурентом дніпрян за вихід до УПЛ. Там він теж себе не зарекомендував і перейшов до… *прям інтрига*… «ВПК-Агро». Через паузу чемпіонату спричиненою пандемією та фінансову скруту клубу з Магдалинівського району, дебютувати за новий клуб так і не вдалося. Тому невдовзі перейшов до чернівецької «Буковини», де успішний дебют перекрився прикрісною травмою.
Юрій Бровченко
Коли побачив заявку на матч, думаю: 10-ий номер – має бути плеймейкер. На справі вийшов правий латераль. За дніпрян провів 2 сезони, після чого повернувся до «Оболоні-Бровар». Охарактеризувати можу як гравця, для кого Перша ліга – стеля. Провівши там 2 сезони перейшов до дебютанта Другої ліги – «Вікторія» (Сумщина). А тепер увага! За даними Трансфермаркет 31 березня 2022 року підписав контракт з чеською «HFK Trebic» (як пишеться українською й гадки не маю, бо Вікіпедія в них тільки чеською), що виступаю у 4-ій за силою лізі чеського футболу. Виникає питання: як футболіст, за рівнем не Мудрик та навіть не Ярмолюк покинув межі України після 24-го лютого?
Владислав Войцеховський
До Дніпра-1 приєднався на пару з Валерієм Юрчуком з «Нафтовика». Перший сезон провів як гравець основного складу поруч з Супрягою. З підвищенням дніпрян у класі поступово почав втрачати місце у старті, тому трансфер до МФК «Миколаїв» не забарився. За миколаївців Владислав провів 3 сезони як лідер колективу. Але через фінансові проблеми клубу, сезон 21/22 розпочав вже на пару з Лопирьонком у «ЛНЗ», де виступає й до тепер.
P.S. під час виступів у Другій лізі дуже подобався цей гравець. Такий форвард з низьким центром тяжіння, а-ля Агуеро розливу ПФЛ. Шкода, що не зміг розвиватися з командою.
Владислав Супряга
Напевно найвідоміша постать з цього складу для пересічного вболівальника. Наймолодший гравець того складу. Гравець – надія й перспектива, але… Прекрасна гра у першому сезоні привернула увага топових європейських клубів та «Динамо», але чи то через майбутню дружину Бондара, чи через особисте бажання, молодий форвард обрав киян. За словами Ігоря Циганика все значно банальніше: «Аякс» пропонував за Супрягу 3 мільйони, тоді як «Динамо» вдвічі більшу суму. Саме таким чином і відбувся рекордний трансфер нової сторінки дніпровського футболу.
Після невдалого дебютного сезону за столичний клуб, повернувся на правах оренди до «Дніпра-1». І цей сезон є найкращим для Супряги у кар’єрі: 14 забитих за 25 матчів та 3-тя сходинка в гонці бомбардирів. І, звісно, хет-трик за 20 хвилин на «Дніпро-Арені» клубу, якому він належав («Динамо» тоді дозволило грати проти них).
По поверненню з оренди, вибороти місце у старті «Динамо» не зміг, хоча за сезон провів 17 матчів та відзначився всього 2-ома забитими м’ячами. Незабаром була оренда до італійської «Сампдорії», де взагалі не зміг проявити себе й невдовзі повернувся до Києва.
Олександр Сніжко
Досить цікавий гравець як для рівня ПФЛ й в складі дніпрян 2 сезони був беззаперечним гравцем основи, але вже в дебютному сезоні в УПЛ провів всього 12 матчів. Після чого в тандемі з Лопирьонком перейшов до «Минаю», а потім до «ЛНЗ». Після чого їхні дороги розійшлись й Олександр приєднався до «Альянсу». Але вже незабаром поїхав на… Фарери. Так, так, Фарерські острови. Цікаво, що це вже було влітку 2022 року. У складі АБ «Абгір» провів лише 2 матчі. Після чого був помічений на зборах у кіпріотського «Красава», заснованим російським футбольним блогером Євгеном Савіним, який після 24 лютого перебазував свій клуб з московії на острів. Попри це вже в вересні підписав контракт з першоліговим МФК «Металург».
Сергій Кравченко
Перший капітан в історії «Дніпра-1». Через ушкодження матч з «Буковиною» почав на 50-тій хвилині й одразу отримав капітанську пов’язку. За декілька хвилин відзначився майстерним ударом.
Приєднався до клубу в 33-річному віці й провів 4 сезони за дніпрян, 3 з яких зі статусом беззаперечного лідера. Після чого почав відверто не тягнути рівень УПЛ й керівництво «Дніпра-1» запропонувало посаду функціонера. Сергій, у свою чергу, категорично відмовився й з невеликою образою на дніпрян приєднався до «Чорноморця». У складі одеситів провів 2 сезони (1,5 з яких на рівні УПЛ та капітанською пов’язкою).
Вже на початку цього року Сергій оголосив про завершення кар’єри й буде асистентом, ще одній епохальної постаті дніпровського футболу – Руслана Ротаня, у «Олександрії».
Олег Кожушко
Приєднавшись до «Дніпра-1» вже мав досвід виступу за старий «Дніпро», долучався до тренувань команди ще з часів фіналу ЛЄ. Попри це, у новоствореному клубі основним ніколи не вважався, програючи конкуренцію Супрязі, Войцеховському та іншим форвардам, що доєднались трохи пізніше. Тому сезон 19/20 розпочав у складі дебютанта УПЛ «Колоса», але за 22 матчі відзначився лише 1 забитим м’ячем. Після цього відправився шукати щастя до першолігового «Чорноморця». Не відігравши за одеситів й сезону, вільним агентом перейшов до Єреванського «Пюніка», де зіграв не багато не мало 13 матчів. Й вже влітку 2021 року підписав контракт з «Олександрією», де регулярно потрапляє до складу.
Дмитро Михайленко
Як і частина гравців перейшов до новоствореного клубу відпрацювавши один сезон за «Дніпро». Екстерном вивів колектив до УПЛ за 2 сезони, але дебютний сезон з новим клубом на найвищому рівні залишив змішанні почуття. Неначе 7 місце для дебютанта не виглядає жахливо, але провал у стикових матчах за вихід до єврокубків та боязна гра протягом всього сезону поставила під питання подальше перебування у клубі Дмитра. Попри це, відпрацював з командою ще 5 турів у новому сезоні, в яких дніпряни набрали 2 залікові бали, після чого написав заяву про звільнення.
Після дніпровського відтинку своєю тренерської кар'єри відправився на Кіпр, де завершував свою футбольну кар'єру в статусі гравця. Тренував кіпріотський «Пафос» менш ніж сезон, після чого за обопільною згодою, сторони розірвали контракт.
Небатов Кирило
спеціально для телеграм-каналу "Дніпряни"
