FC Dnipro

просмотров: 2363 коментариев: 3 

Дніпро(мол.)-Металіст(мол.) – 1:1

Останнім часом навколо «Дніпра» поширюється дуже багато негативних чуток – проблема з фінансуванням   тягне за собою й інші проблеми, що так чи інакше пов’язані з нормальним функціонуванням будь-якого професійного клубу. Звісно ж це не може не відбиватися на всіх хто знаходиться зараз у «дніпровському колективі»- від головного тренера з помічниками, який ніяк не може почути від власника «Дніпра хоч щось стосовно майбутньої стратегії розвитку клубу,   до гравців, що по декілька місяців не отримують заробітну платню.  Більш того, у 12 гравців основного складу «Дніпрян» найближчого літа закінчуються контракти, але ніяких перемовин з гравцями стосовно їх продовження керівництво досі не починало, в наслідок чого «Дніпро» може втратити практично весь «кістяк» одразу ж після завершення Чемпіонату України, а їхнє місце в «основі» займуть ті, хто зараз проходить «обкатку» у молодіжному складі нашої команди…

Дана ситуація спонукає мене більш ретельно звернути увагу на тих, хто можливо вже завтра буде відстоювати честь нашого клубу, та подивитися в дії на найближчий резерв «Дніпра».  Саме для цього  ми у п’ятницю 15 квітня і виїхали у м. Новомосковськ, де на місцевому стадіоні «дніпровська» молодь в рамках  чергового туру молодіжної першості України з футболу повинна була провести зустріч з «молодіжкою » харківського «Металіста».  

Виїхавши з Дніпропетровську десь за годину до початку матчу(матч починався  о 15-00) ми мали вдосталь часу, щоб  не поспішаючи дістатися місця гри, зупиняючись по дорозі для того, щоб зробити те чи інше фото для майбутнього фото звіту.

В розмовах про футбол час минув швидко і ось вже через півгодини  ми з товаришем були на головній площі одного з найзатишніших районних центрів Дніпропетровщини.

Не забуваючи на шляху до місцевого стадіону робити «селфі», ми за 15 хвилин до початку вищезгаданого футбольного поєдинку  дісталися місцевої «арени». Навколо і всередині новомосковського стадіону  віяло провінційною «домашністю». Радянські лозунги на пошарпаних стінах, місцями дерев’яні сидіння для вболівальників,механічне табло, футбольні зірки, що ходять просто поруч, не відмовляючи жодному фанату у автографі або знімку на згадку - все це повернуло мене років на 10-15 тому, в часи, де я на цьому стадіоні вперше побачив дивовижну гру ще зовсім юних тоді Руслана Ротаня та Сергія Назаренка, які тільки-но починали свій футбольний шлях  у складі «Дніпра-2».

Дуже цікаво було спостерігати за зірковими в минулому українськими футболістами, а наразі тренерами  граючих команд в безпосередній близькості. На «Дніпро-Арені» такого не побачиш-тут тобі і Макс Каліниченко проводить розминку юних харків’ян, і тренер воротарів «Дніпра» легендарний Микола Мєдін, і Сергій Задорожній і багато інших не останніх людей українського футболу.

Окремо скажемо про спортивного директора «Дніпра», а в минулому багаторічного капітана «Дніпрян»  Андрія Русола. Наче втомившись від всіх негараздів в команді, Андрій зайнявши місце на протилежній від усіх присутніх трибуні, всі 90 хвилин задумливо стежив за грою, та здається міркував зовсім про інше, не дуже радісне. Але сподіваємось все, що ми побачили на обличчі Андрія, це лише плід нашої уяви- і наш капітан, просто подумки удосконалював вже готовий план порятунку нашого клубу.

А що ж власне футбол? Під радянський футбольний марш команди вийшли на поле і одразу після стартового свистку на полі заточилася дуже безкомпромісна та несамовита боротьба, яка притаманна саме молодим та юним футболістам.  Матч, був багатий на події, але видовищним його ніяк не назвеш. Та власне я і не чекав від молоді чогось віртуозного. Жорсткість, що часу від часу переходила в жорстокість була оцінена арбітром матчу двома вилученнями, й обидва в складі молодих харків’ян та призначеним на 5 хвилині пенальті в їхні ж ворота.

 Але гості проявили неабиякий  характер, та скориставшись розслабленістю «Дніпрян» за хвилину до кінця поєдинку зрівнюють рахунок зі штрафного. 1:1- матч, як виявилось і досі  принципових суперників закінчується заслуженою для обох команд нічиєю.

Розпач наших футболістів та невимовна радість гостей-емоції, що особисто мені довели те, що і «Дніпро» і «Металіст» (який має проблеми схожі з нашими) нікуди не дінуться з футбольної карти України. Юнаки, що так завзято захищають кольори своїх команд дадуть українському футболу нове життя! І можливо вже наступного сезону «Дніпро-Арена» буде переможно вигукувати прізвища тих, хто вчора виходив на поле стадіону у Новомосковську у складі молодіжного «Дніпра.  І хто знає, може Андрій Блізніченко, з яким я сфотографувався після матчу після матчу, через 15 років буде не менш яскравою зіркою «Дніпра», ніж Руслан Ротань,  що ще будучи 20-річним футболістом другої команди «Дніпра», колись дуже давно дав  мені автограф, після гри з дублерами Шахтаря в Новомосковську.

Ми ж, як вболівальники, обіцяємо завжди підтримувати кожного футболіста, що має

честь носити  на своїй спортивній амуніції емблему нашого величного «Дніпра»!!!

Бережи Господь Дніпро і Слава Україні!!!

З повагою та впевненістю у майбутньому, громадський активіст ГО « Майдан Січеслав-Дніпро» Ігор Кабанюк

Фото: Інна Дніпровська, Олександр Бондар.