Дніпро-Волинь 5:0! Доросла гра від «діточок Михайленка»!
Цього уік-енду стартувала оновлена Українська Прем’єр-Ліга з футболу. Скорочена до 12 команд кількість учасників, нова для українського чемпіонату система змагань, значно модернізовані гімн УПЛ та її логотип - все це додавало початку внутрішніх футбольних баталій неабиякої родзинки.
Але мені, як давньому вболівальнику «Дніпра» кортіло якнайшвидше побачити на полі «Дніпро-Арени» «синьо-біло-блакитну армаду», що за час літньої перерви зазнала кардинальних змін, як серед футболістів так і на тренерській лаві.
Наш клуб за ці два місяці відпочинку встиг пережити клінічну смерть, і я, як мабуть і всі вболівальники дуже хотіли на власні очі побачити живий «Дніпро» і пересвідчитися в тому, що при наймі найближчим часом нашому клубу не загрожує зникнення з футбольної мапи Європи та України зокрема.
Запущена фанатами за 2 тижні до початку УПЛ акція #ДніпроМаєЖити, як на мене зробила свій вагомий внесок у справу порятунку ФК «Дніпро» від власного президента(читай-власника), і при наймі на даний момент ІВК здається відмовився від ідеї знищення клубу з майже сторічною історією. В рамках цієї акції наш «Дніпро» отримав підтримку не тільки в мережі інтернет – гасло #ДніпроМаєЖити прикрасило стіни та паркани міста на Дніпрі, та трибуни майже усіх стадіонів на яких відбувалися матчі першого туру УПЛ. Навіть в сусідній Білорусі ультрас з Гомеля вивісили банер на підтримку ФК «Дніпро» з однойменного міста. Як і 2 роки тому під час шаленого виступу у Лізі Європи дніпряни знову єднають всю футбольну Україну навколо себе. Місцеві політики та відомі футбольні експерти висловлюється на підтримку вищезгаданої акції і наше місто дійсно починає перейматися долею одної з найяскравіших своїх візитівок.
В таких відчайдушних та відвертих спробах врятувати футбольне надбання Дніпра, час, що лишався до початку нового чемпіонату сплинув для дніпровської футбольної громадськості майже миттєво. І от минулої неділі настала мить якої з насторогою чекало все наше місто. Мить коли на полі «Дніпро-Арени» у рамках першого туру УПЛ все ж з’явилися футболісти у синіх футболках та всім відомою емблемою на грудях. Емблемою, якою пишалися ще наші батьки. Захищати синьо-біло-блакитні кольори клубу, що наче Фенікс відродився з попелу санкцій та банкрутства, вийшли зовсім ще юні та в більшості своїй невідомі нікому футболісти, розбавлені такими досвідченими гравцями, як Сергій Кравченко, Євген Чеберячко, Сергій Політило, Євген Польовий та голкіпер Денис Шеліхов. Та особливо приємно (особисто для мене) було побачити у складі нашої супероновленої команди юнаків, що ще в минулому сезоні виступали за дубль «Дніпра» і під керівництвом головного тренера нашої команди Дмитра Михайленка здобували золоті та бронзові нагороди першості дублерів. Час від часу відвідуючи матчі дубля у Новомосковську, я вже відзначав, те з яким завзяттям грає наша молодь, яка здається, розуміє свого тренера і без слів. Вже тоді у діях юних футбольних дарувань простежувався справжній дніпровський характер та неабиякий талант. Та чесно кажучи йдучи на перший матч «Дніпра» морально налаштовувався на будь-який, навіть негативний результат – головне ж все таки те, що команду збережено, а результат прийде з часом.
Та іншої думки були юні Вакулко, Когут, Блізніченко, Баланюк та трохи досвідченіші за своїх партнерів гравці молодіжної збірної України Сваток та Лучкевич. Заручившись як завжди несамовитою та найвідданішою підтримкою домашніх трибун, діти у синіх футболках з перших хвилин поєдинку почали розмазувати по газону «Дніпро-Арени» «мужиків Кварцяного». Так, саме мужиків, бо на фоні не по віку дорослої гри нашої команди, волиняни аж ніяк не були схожі на професійних футболістів. «Дитячий садок Михайленка» заграв так, начебто нікуди і не уходили ані Ротань з Коноплянкою, ані Калініч з Зозулею, ані Федецький з Матеусом. Як наслідок, вже на 5 хвилині матчу досвідчений опорник дніпрян Політило віддає шикарний пас «шведою» на юного нападника Дениса Баланюка і «17-ка» «Дніпра», вийшовши один на один з Кічаком обережно посилає м’яч у сітку воріт «Волині».
1-0! кого початку не чекав ніхто, окрім напевне самих футболістів оновленого ФК «Дніпро». «Дніпро-Арена» вперше в житті Дениса вигукує його прізвище, святкуючи забитий гол в ворота суперника. «Баланюк» - грізно несеться над чашею стадіону і розчиняється серед багаточисельних овацій вболівальників. Волиняни намагаються взяти гру під свій контроль та над мотивовану дніпровську молодь в цей вечір зупинити було неможливо. Мабуть відчувши присмак крові суперника або солодкий смак слави та успіху, що приходять з трибун разом із забитими тобою голами футболісти «Дніпра» в першому таймі проводять ще декілька блискучих та разючих контр випадів і спочатку Когут на 16 хвилині головою забиває дебютний для себе гол у складі основи «Дніпра», а потім знову забиває Баланюк, оформлюючи дубль, пробивши на 22 хвилині голкіпера гостей після чергового провалу у захисті лучан. Дивлячись на табло, я не вірив своїм очам – три сухих м’ячі в ворота суперників за 22 хвилини матчу – не згадаю коли таке вдавалось «Дніпру» з минулого.
«Дніпро-Арена» з полегшенням видохнула і почала просто насолоджуватися неочікувано змістовним футболом у виконанні «діточок Михайленка». «Дніпро має жити» декілька хвилин лунає з фан-сектору дніпрян, і ці слова дійсно знаходять своє відображення на табло арени та у грі футболістів. Жартома позіхаючи, мій товариш зазначає, що зі старим складом було цікавіше, бо інтрига могла тривати до останньої хвилини матчу, а з молоддю 22 хвилини і переможця вже визначеноJ.
Другий тайм довів те, що Дмитро Михайленко таки не випадково займає пост головного тренера «Дніпра».
Заспокоївши хлопців у роздягальні тренер зробив акцент на грі в обороні і наша команда віддавши м’яч, але утримуючи ініціативу, пропонує і лучанам проявити себе в атаці. Та як виявилось згодом це була пастка від нашого тренера, що спрацювала ще двічі до кінця поєдинку. На 85 хвилині Блізніченко, якому в цей день виповнилося 22 роки з 19-річним Вакулко пошматували в чергове захисні редути «волинян» та після удару останнього доводять рахунок на табло до непристойного на користь «Дніпра». Та на цьому юні дніпряни не зупиняються і на останній хвилині основного часу, ще один вихованець «Дніпра» відзначається дебютним для себе голом в дорослому футболі – після подачі Сергія Кравченка зі штрафного, змінивший Когута Кочергін, п’ятою у ближній кут ставить жирну крапку у недільному протистоянні дніпрян з лучанами.
5-0 і «Дніпро-Арена» на мить забуває про негаразди, що передували цьому матчу. Команда, що на 80% складена з місцевих юних вихованців та 100% є українською гідно складає перший іспит перед вибагливою, але неймовірно відданою місцевою публікою і героями крокує у підтрибунне приміщення.
Сентиментів цій зустрічі додав улюбленець «Дніпро-Арени» Роман Зозуля, що наприкінці матчу вийшов попрощатися з Дніпром. Не стримуючи сліз Зюзя здійснив коло пошани, дякуючи вболівальникам за підтримку, що отримував український нападник протягом всієї своєї кар’єри у «Дніпрі». Ми також дякуємо тобі, Романе, і бажаємо тобі досягнути в твоєму новому клубі всього, на що ти реально заслуговуєш. Вболівальники запам’ятають тебе справжнім дніпрянином і будуть чекати на твоє повернення в наш клуб хоч в якості гравця, хоч в якості тренера.
Нові зірочки, що палали вчора на «Дніпро-Арені» у складі «Дніпра» були запалені нашими тренерами ще задовго до недільного матчу з «Волинню», але для того щоб засяяти на всю Україну новоспеченим основним футболістам «Дніпра» не можна зупинятися на досягнутому і кожного дня доводити своєю самовіддачею на полі та в тренувальному процесі, що вони є справжніми «Дніпрянами». Дякуємо, вам хлопці, що подарували нам надію…
Бережи Господь Дніпро і Слава Україні!!!
З повагою та впевненістю у майбутньому, Ігор Кабанюк.
фото-football.ua та Інна Дніпровська.
Дякую!..