FC Dnipro

просмотров: 4137 коментариев: 15 

Артеме, який матч за вашою участю, був найнезабутнішим?
— Це матч-відповідь за вихід до групового етапу Ліги Європи проти турецького Галатасараю, ще за часу виступів за львівські Карпати. Той поєдинок на стадіоні Україна був, мабуть, найемоційнішим у моїй кар’єрі, до того ж, львів’яни до цього часу не виступали у основній сітці Ліги Європи, ми мали непоганий шанс це виправити. В решті-решт, програючи 0-1 нам вдалося на останніх секундах зустрічі зрівняти рахунок і пробитися у груповий етап другого за значенням турніру старого світу. (Нагадаємо, що саме влучний постріл Артема на 90+3 хв. після передачі Ігора Худоб’яка вивів Карпати у Лігу Європи). Звичайно, наступні європейські матчі проти ПСЖ, Севільї та дортмундської Борусії також були незабутніми, але на першому місці, неодмінно, стоїть поєдинок проти Галатасараю, завдяки якому і стали можливими зустрічі із такими серйозними суперниками. А так, звісно ж, за свою кар’єру довелося зіграти немало матчів проти досить кваліфікованих команд.

— Що можете сказати про час, проведений у Карпатах?
— Можу сказати, що це були незабутні часи! Саме з Карпат мене вперше запросили до національної збірної, також у Львові мені пощастило попрацювати під керівництвом Олега Кононова, який мені дуже допомагав. За часів, коли зелено-білих тренував білоруський наставник, команда двічі поспіль достроково займала 5 місце і виходила у єврокубки, отримавши неоціненний досвід зустрічей із відомими європейськими клубами. Звичайно, час, проведений у Карпатах я пам'ятатиму із теплотою, львівський клуб назавжди залишиться у моєму серці!

— Ви вже забули про таке поняття як адаптація в Дніпрі? Чи відчуваєте себе Дніпрянином?
— Звісно! Чесно кажучи, мені не потрібен був тривалий час на адаптацію у Дніпрі, оскільки у дніпропетровському клубі було багато українських футболістів, з деякими разом грали за збірну України. Отже, можу впевнено заявити, що проблем із адаптацією у новому клубі в мене не виникло, у колективі чудова атмосфера, нові партнери прийняли мене чудово.

— Чи маєте пізнання про рівень футболу у сусідніх країнах? Чи знайомі із футболістами із тієї ж Білорусії чи Росії?
— Так, звичайно я маю знайомих футболістів у сусідніх країнах. Насамперед, це Олег Карамушка, з яким разом виступали за ФК Харків. Наскільки мені відомо, зараз він грає у Білорусії, але, чесно кажучи, не пам’ятаю за який клуб (ФК Мінськ — прим.). Безсумнівно, чемпіонат України сильніший за першість Білорусі. Тут не виникає жодних питань. А от якщо порівнювати українську Премьер-Лігу із російською, то ми бачимо, що у наших східних сусідів за золоті медалі із року в рік борються 3-4 команди, у нас теж нині чемпіонат вийшов на досить високий рівень, подивіться хоча б яка конкуренція за другу сходинку! Лише Шахтар, можливо, трохи випереджає інші клуби, впевнено крокуючи своєю стежкою до чемпіонства, але за срібло боротьба буде дуже серйозна і впевнений, що вона триматиме вболівальників у напрузі до останнього.

— З ким із Дніпра у вас найкращі стосунки?
— Як я вже відмітив, у Дніпрі дуже хороший колектив, чудовий мікроклімат. При нагоді, ми завжди збираємося разом із сім'ями. Можна сказати, що вся команда — дійсно, як одна велика родина. Тому виділяти когось немає сенсу.

— Впевнений, що Ви слідкуєте за виступами львівських Карпат. На Вашу думку, які перспективи у команди в найближчий час?
— Звичайно, я слідкую за Карпатами, адже я провів у цьому клубі декілька прекрасних років. У другій половині сезону львів'яни демонструють футбол високого рівня, я гадаю, що в цьому заслуга наставника клубу — Ніколая Костова. Нинішній тренер зелено—білих поставив гру на належний рівень. Також видно, що у Карпат присутній командний дух, який завжди був у львівського клубу. Гравці віддають на полі всі сили, б'ються до останнього. На мою думку, нинішній сезон підопічні Костова закінчуть на десятому місці, а в наступному претендуватимуть на потрапляння до Ліги Європи!

— Фанати Карпат славляться своєю радикальністю та гарячою підтримкою. Як можете описати ультрас львівського клубу та яке ваше ставлення до фанатів на трибунах?
— Згадуючи про підтримку фанатів Карпат, відразу на пам'ять приходить домашній поєдинок проти запорізького Металургу, коли ми програвали 0:3, але фани від нас не відвернулися, а продовжували підтримувати команду і в підсумку нам вдалося звести матч унічию — 3:3, хоча могла навіть і виграти! Тому, я притримуюсь думки, що підтримка вболівальників відіграє дуже важливу роль і коли трибуни гонять команду вперед — це дійсно надає сил. Але разом з цим я не підтримую, коли фани одного клубу принижують вболівальників та гравців суперника. Це зайве. На стадіон ходять жінки та діти, я думаю, що їм неприємно чути грубі та лайливі слова. А так, звісно ж, фанатська підтримка — це просто супер!

— Артеме, Ви є універсальним гравцем, але Ваше основне амплуа — захисник. Граючи в обороні, особливо в іграх за Карпати, ви забивали дуже важливі голи. Скажіть, яка ваша улюблена позиція? І на який позиції грав юний Артем Федецький?
— У дитинстві я, мабуть, як і всі діти, мріяв забивати багато голів. Відразу приходячи у секцію, тренер завжди ставить хлопчиків у напад. Саме на цій позиції я й починав свою дитячу кар'єру, але з часом став грати на тій позиції, на якій виступаю й понині — правого захисника. А на рахунок того, що я забиваю багато голів, то це стає можливим завдяки стандартним положенням, якими я не нехтую. Ну і виконувати вказівки тренера — тоді прийде результат.

ukrainefootball.net