FC Dnipro

просмотров: 5845 коментариев: 18 

В інтерв'ю Футбол 24 головний тренер Дніпра Мирон Маркевич — про підготовку команди до другої частини сезону, непорозуміння із Безусом і своє 65-річчя.

Вчора Мирон Маркевич прибув до Іспанії, де Дніпро проводить другі тренувальні збори. Після виснажливого перельоту уздовж всієї Європи тренер встиг на контрольний поєдинок своїх підопічних проти норвезького Хьоугесунна, а увечері знайшов у собі сили ще й поспілкуватися із Футбол 24. Першого лютого Мирон Богданович відсвяткував 65-річчя і такою невтомною енергією тренера можна лише щиро захоплюватися.

— Мироне Богдановичу, як пройшов ваш переліт? Скільки пересадок робили?
— Нормально. Дві пересадки. Довелося машиною їхати до Кракова. Я на гру встиг, тож все гаразд.

— Як вам сама гра проти Хьоугесунна?
— Поки що все ще таке сирувате. Думаю, вже з наступної гри почнемо награвати склад. Не так багато часу залишилося.

— Як відсвяткували своє 65-річчя?
— Нормально, у колі сім’ї, можна так сказати. Я не робив великих забав. Лише найближчі люди: родина, внуки.

— В телефоні, напевно, розрядилася батарея від великої кількості дзвінків…
— Так-так, багато було дзвінків (Усміхається). Тож я дуже вдячний всім тим людям за вітання. Причому, з різних кінців України телефонували і навіть з Америки. З цілого світу.

— З якими думками ви перетнули вікову позначку 65 років? Які підсумки для себе підвели?
— Та чомусь дуже швидко все пробігло (Усміхається). Аж не віриться, якщо чесно. Я себе не відчуваю на той вік, стараюся бути в формі. Отак озираюся назад — все-таки більше тридцяти років працюю головним тренером — і бачу, що були успіхи, були й невдачі. Як у будь-якого тренера, тож я нічим не відрізняюся від багатьох тренерів, які довго працюють.

— Ви якось сказали, що ще 2-3 роки відводите для роботи, а потім житимете для себе. Ці наміри не змінилися?
— Знаєте, у плани завжди встряють різні ситуації. Тому важко спрогнозувати щось. Планувати можна, а як воно все вийде — будемо бачити.

— Як ви собі уявляєте життя для себе? Це будуть мандрівки світом?
— Ні-ні-ні… Я наїздився стільки, що вже нікуди не хочу. Дай Боже ще з дітьми попрацювати, ну й, звичайно, внуків повиховувати. Діти виросли без мене, то хоча б із внуками проведу час. Наразі їх двоє, але сподіваюся, що будуть ще.

— Дай Боже! Мироне Богдановичу, ваша рекомендація, як тримати себе у відмінній фізичній формі в 65 років?
— Менше їсти, більше рухатися. Всі п’ють якісь там таблетки, сідають на дієти — люди себе мордують. А варто рухатися кожен день, вживати поменше гарнірів, солодкого, натомість їсти якомога більше овочів, фруктів, риби. Можна і м’ясо, але в розумних пропорціях. Нічого особливого в цьому немає, найголовніше — щоденний рух. Не обов’язково бігати, можна ходити багато. Ну й, звичайно, менше алкоголю.

— Ваш син Остап готується до тренерської кар’єри. Як ви оцінюєте його потенціал? Чи допомагаєте, підказуєте?
— Він в останній рік увімкнувся в таку тренерську діяльність. Чесно кажучи, я приємно здивований його чіпкістю і допитливістю. Кілька місяців Остап пробув в Іспанії — починаючи від збірної Іспанії і закінчуючи дитячим футболом. Він уважно дивився, як усе працює, і ще поїде дивитися. Я йому в тому допомагаю, звичайно. Плюс — тренерською ліцензією займається. Син дійсно розуміє футбол, тож я дуже за нього радий.

— У Дніпра зараз проходять другі збори. На якому етапі підготовка до другої частини сезону? Над чим ще потрібно попрацювати?
— Зараз це, в основному, швидкісна витривалість плюс ігри. Заключний збір — це вже буде чиста швидкість, а також матчі. Будемо підводити до форми, тому що у нас непростий початок — Динамо, Шахтар, а склад практично увесь змінився. Треба його зараз награти.

— Наразі у Дніпрі рух тільки в одному напрямку — з команди. Які у вас враження від потенційних новачків — Адамюка, Кобахідзе, Політила, Петрова?
— Кобахідзе, на жаль, отримав травму — у нього вибите плече. В Іспанії його нема. Петров додає з кожним днем. Якщо так далі піде — то він нам не завадить. Адамюк — також хороший хлопець. Потрібно його, звичайно, підівчити, але бажання і старання дуже багато.

— Дуже болюча тема Безуса. Надалі Дніпру і Роману — не по дорозі?
— Ніяк не можу добитися, щоб він розізлився на мене. Не те, щоб я тільки Безус і Безус… Хочу, щоб він мені довів, що я помиляюся. Все залежить від нього. Я не стомився — це моя робота — але все, що я кажу, він не сприймає. Зараз такий футбол, що на полі потрібно багато бігати. У Безуса майстерність є, але того замало. Варто бігати, грати у відборі, швидко мислити, не перетримувати м’яч. На жаль, поки що не можу того добитися від нього.

— Чи виплатив Дніпро старі борги іспанським тренерам? Можливо, вам щось відомо?
— Я, чесно кажучи, нічого не знаю. Знаю, що була якась комісія з УЄФА у Дніпропетровську, але чим те все закінчилося — поняття не маю. Тож це не до мене запитання.

— Є чутки про інтерес солідних клубів до Євгена Селезньова…
— Я би хотів, щоб він залишився. А як воно все буде… Якщо ще й Селезньов піде — буде важкувато. Нам й так вже важко.

— Упродовж багатьох місяців ви б’єте в набат, апелюючи до керівництва клубу. Чи бачите зараз хоча б якесь розуміння ваших побажань і кроки назустріч?
— Чесно кажучи, поки що я не бачу якихось зрушень у кращий бік. Будемо сподіватися, бо що нам залишається? У нас зараз багато молодих футболістів — будемо з чогось ліпити. Але я б все-таки хотів, щоб керівництво мені допомогло. Бо так керувати командою — важко.

football24.ua

Маркевич: Будь у меня сейчас Рыкун, я спокойно бы сидел на скамейке и не волновался результат

Экзотический вояж молодежки