Маркевич: Ще 2-3 роки попрацюю, а далі треба пожити для себе
— Мироне Богдановичу, найперше про ваші відчуття від останнього сезону?
— Хороший був сезон… У Лізі Європи футболісти себе проявили, ми усі отримали задоволення. У чемпіонаті в нас не було таких ресурсів, щоби ми грали на три фронти. Це було не реально. Багато переїздів, адже ми не грали удома, постійно в літаках… Тому не реально було на усіх фронтах успішно виступати. Ну а в Лізі Європи команда добре себе проявила.
— В єврокубках Дніпро не впевнено стартував. Не було у вас тривоги на початку за результат?
— Тривога була із самого початку, як тільки почали роз’їжджатися футболісти. Крім того, почалися травми — у Матеуса, а згодом і в Коноплянки. Не було в строю півкоманди, причому, основних гравців. Зрозуміло, що було дуже не просто. Разом з тим, команда йшла на першому місці в чемпіонаті… Згодом склад стабілізувався, і команда почала грати.
— Коли зрозуміли, що фінал Ліги Європи — це не фантастика, а реальність?
— Після матчів із Олімпіакосом. Це все-таки хороша команда, галасу в Лізі чемпіонів наробила. Ми пройшли греків і я зрозумів, що ми можемо далеко зайти.
— У фіналі чого забракло найбільше? Досвіду?
— По-перше, ми грали із класною командою. Давайте не будемо про це забувати. І ми їй дали достойний бій. Трохи помилялися в обороні. Таких необов’язкових помилок ми не робили ні у півфіналі, ні в чвертьфіналі. А у грі із Севільєю ми їх припустилися. Можна сказати, що не нам забивали, а ми самі собі. Особливо перший, третій гол. Смішні помилки. Ну але це мало десь статися, оскільки у нас, як такого, не має резерву. У нас було всього чотири захисника, три опорника і я молив Бога, щоби ніхто не зламався. Ми ж грали із серйозними командами.
— Після фіналу у Варшаві ви на довго не затрималися на банкеті і, навіть, не дочекалися привітального слова президента клубу Ігоря Коломойського. Не було настрою чи мали якісь інші плани?
— Та який може бути банкет після матчу, тим паче програного. Можливо, більше для футболістів. Мені ж не до банкету було.
— Тобто, таки були розчарованими?
— Звичайно…
— Дякуючи футболістам за єврокубковий сезон ви сказали, що вам, як тренеру, не багато залишилося. Що мали на увазі?
— Я не збираюся до глибокої старості тренувати, мені уже 65-й рік пішов. Ще 2-3 роки попрацюю, а там треба і для себе трохи пожити. Раніше із дітьми тільки по телефону спілкувався, а зараз так із внуками. Крім того, треба давати дорогу молодим тренерам, футболістам. Зараз є серйозні проблеми у збірної, у її комплектації. Потрібно, щоби молодь швидше набирала. Від того клуби можуть програти, зате буде більше наших футболістів, молодих тренерів. Взагалі, зараз зростає хороша плеяда фахівців.
— Апетит приходить під час обіду, мабуть, у вас є бажання, щонайменше, повторити такий успішний єврокубковий сезон?
— Потрібно виходити на якісно новий рівень. У нас є чоловік 10, ну від сили 12. Нас уже добре знають, тому будуть відповідно налаштовуватися. Нам мінімум 6 футболістів потрібно брати. Якщо таке буде, то ще можна про щось говорити. Інакше не треба жодних обіцянок давати. Один раз так може пройти, а далі потрібно серйозно працювати.
— Зважаючи на ситуацію в країні, війну на Донбасі, реально набрати хороших футболістів?
— Я усе розумію, просто дивлюся реально на речі. Щоби досягати чогось у Європі, потрібно підсилюватися. А Дніпро зараз не є пересічним клубом, хтось і погодиться тут грати. Головне, працювати серйозно, щоби не було таких проколів, як з Ежидіо. Він був уже тут, підписав контракт, а потім просто поїхав. Потрібно серйозно займатися роботою.
— Коли з Ігорем Коломойським матимете розмову про підсилення?
— Не знаю… Наразі такої розмови не було. Навіть не знаю, як це буде. Менше, ніж через місяць треба уже їхати на збори. Тому, якщо ми щось хочемо, то уже зараз треба цим займатися. А ситуація наразі не зрозуміла. Той же Коноплянка, кажуть, що він йде, навіть якісь команди називають. Треба ж знати точно…
— Про перехід Коноплянки не один рік говорять…
— Ну так, але наразі я, головний тренер, нічого не знаю.
— Після останнього матчу в чемпіонаті проти Говерли ви сказали, що раніше за вашими суперниками їздили з двома мішками із грішми, а тепер із одним…
— … Та це усі знають. Ми ще до гри знаємо скільки привезли нашим суперникам. Це не секрет. Футболісти між собою спілкуються, тренери. Усі все знають.
— Навіть зараз, коли непроста ситуація в країні, знаходяться на це гроші?
— Та хіба це перший рік. Але це ще таке, вони ж не платять за те, щоби команда програла, навпаки, щоби виграла.
— От власне, хотів запитати про ваше ставлення до стимулювання?
— Нормально ставлюся. Головне, щоби гроші йшли тільки команді, а не тим людям, які обслуговують матчі. Ось це головне. А так, футболістам хай платять гроші, що поробиш, якщо у людей є на це кошти. Ми звикли, що проти нас усі, як на останній бій виходять. З іншого боку це добре, адже команда загартовується. Загалом, хочеться щоби більше порядку у нас було. З орендованими потрібно вирішувати питання. В одних матчах грають, а в іграх проти тих команд, у яких їхні контракти — не грають. Федерація повинна зробити однакові умови для всіх. Бо орендовані у Дніпра футболісти грають проти нас. Треба, якщо ви відали футболіста, то він усі матчі може проводити або взагалі із орендованих ніхто не грає. Порядок треба наводити.
— У наступному сезоні скільки команд має бути у Прем’єр-лізі — 10, 12, 14 чи 16?
— Навіть знаю. Такий чемпіонат, як того року… Він взагалі не зрозумілий. Як може бути 16 команд, що усі гратимуть в Києві? У всіх мають бути свої стадіони. А так, Шахтар то у Львові грає, то в Києві. Вибрав стадіон, значить грай на ньому. А так, хто де хоче, там і грає.
— Бракує порядку…
— Взагалі не має порядку. Розумію проблеми, війна… Але хай буде 10 команд, але щоби більш-менш була система. А де ми можемо взяти 16 клубів… Хто може, той хай грає. Але 16 — це не реально, навіть 14 забагато. Пропаде інакше інтерес.
— Кажуть, що усі призові за виступи у єврокубках , а це 9 мільйонів, УЄФА не заплатить Дніпру через старі борги клубу. Ви щось знаєте про це?
— Тільки те, що і ви — із преси, телебачення. Не в курсі справи. Знаю тільки, що ми заробили гроші і хочу, щоби половину віддали команді, як це і було домовлено на початку сезону. Це я знаю точно і буду за ті гроші воювати. Ми заробили ці гроші, нам їх обіцяли віддати і я наполягатиму на дотриманні домовленостей. Це я знаю точно.
— Тоді останнє питання про відпустку. Традиційно відпочиватимете в Україні?
— (Сміється) Ні, один раз зраджу традиціям і поїду на тиждень в Іспанію.
А где вот в чем вопрос, что у нас (с таким отношением президента) большие сомнения.
Золотые слова!