FC Dnipro

просмотров: 4016 коментариев: 5 

Наставник Дніпра, переможця Чемпіонату U-21, Дмитро Михайленко поспілкувався за підсумками сезону з прес-службою ПЛ.

— Дмитре Станіславовичу, Ви тривалий час очолюєте молодіжку Дніпра, але це перша перемога. Що заважало раніше відсвяткувати такий успіх?
— Дійсно, працюю тут понад п’ять повних сезонів. Заважала раніше хороша гра суперників, адже перемагали справді гідні колективи — Шахтар, Зоря, Іллічівець. Одночасно ми ці 5 років не стояли на місці, двічі завоювавши бронзу, чого раніше у резервістів Дніпра ніколи не було. Поступово підбирали склад. У нас хороша група футболістів 1994 р.н. — це той вік, який зараз складає молодіжну збірну Україну. А потім підтягнулись виконавці 1996 р.н., серед яких Мирон Маркевич звернув увагу на Валерія Лучкевича. На черзі більш юні таланти. Звідси передумови для нашої спільної перемоги.

— Говорять, що головніше для дублерів готувати зміну. Проте не віриться, що боротьба за перше місце відходить на другий план…
— Так і є. Розуміючи високий рівень конкуренції у першій команді, ми, тим не менше, мріємо виховати власну зміну, поповнення на дорослий рівень. Є ті, хто підтягується слідом за Лучкевичем, але не варто поспішати. Тому балансуємо між вихованням кадрів та турнірними завданнями. Сезон розпочинається, ти придивляєшся до конкурентів, зважуєш шанси. Стартували з 4-х перемог, потім поразка, після чого нова виграшна серія. Ось тоді і подумалось всерйоз: а чому б і ні? До того ж обіграли вже конкурентів — маю на увазі Динамо та Шахтар. Згодом повірили у себе, стали розуміти, що маємо шанси виступати рівно та стабільно, що стане запорукою підсумкового першого місця. Як бачимо, задумане стало реальністю.

— Тим не менше, після зими Дніпро майже розгубив солідний відрив від Динамо…
— Кадрових причин тут шукати не варто. Просто на початку березня поїхали до Львова, де поступились Карпатам за важких погодних умов. Але бачимо, що там же в передостанньому турі Динамо також програло. Також не впорались з Чорноморцем, де команда по-спортивному зла, помітно прогресує. Тож окремі гостьові невдачі скоротили власну перевагу до 2-х очок, після чого нашу силу були покликані перевірити зустрічі із Зорею, Динамо та Шахтарем. Ми задоволені тим, що хлопці зуміли вистояти до кінця, довести саме з конкурентами, що ми гідні стати найсильнішими за підсумками сезону.

— Можна назвати прізвища гравців, які винесли на собі основний тягар змагань, які були лідерами у своїх лініях?
— Є гравці, які зіграли багато, а є ті, хто з різних причин допомагав нам лише півсезону. Адже Олександр Сваток до зими виступав у Луцьку, а потім повернувся. Він лідер, однак зіграв не так багато. В обороні найбільше навантаження витримали Максим Лопирьонок та Олексій Ларін. Радує прогрес молодого Дениса Баланюка, який встиг дебютувати за першу команду. Це наша основна ударна сила, адже не так давно він виходив на заміни, а потім став основним виконавцем, помітно покращивши результативність. Порівнюючи дві частини змагань, також виявили прогрес Олександр Васильєв та Сергій Горбунов.

— Не можна оминути Младена Бартуловіча. Чи допоміг він? Чи досвідчені гравці не викладаються, виступаючи серед молоді?
— Нам з цим дуже пощастило. Бартуловіч розпочинав сезон як основний гравець першої команди, але з часом втратив довіру тренера, а після зими віддали його нам. Младен все правильно сприйняв, що йому потрібно підтримувати форму, а зараз він має кілька пропозицій для продовження кар’єри, розглядає запрошення. Нас він віддячив забитими м’ячами, своїм ставленням до роботи, підказками ще недосвідченим хлопцям.

— Як добре у Дніпрі працює вертикаль між різними командами клубу? Наскільки молодіжні команди допомагають українському футболу? Чи для когось це просто зайве навантаження?
— Дійсно, деякі команди несуть від цього втрати. У Дніпра академія останні два-три роки дає хороші випуски, тобто є ким наповнювати і U-19, і U-21. Не думаю, що так справи обстоять по всій Україні. Тому у деяких командах виступають футболісти, які навряд чи поповнять дорослий футбол на серйозному рівні. Проте у нас є талановиті гравці, інші школи працюють також продуктивно. Саме звідси і беруться кадри для молодіжної та юнацьких збірних. Коли викликають з тієї чи іншої команди до відповідної збірної — це один з головних показників успішності роботи школи, академії та молодіжних команд клубів. Щодо вертикалі, то тут все робиться послідовно, адже з’явились змагання U-19. Справа у тому, що 17-річним часто рано виходити на рівень дублерів, а так все відбувається послідовно. І всі отримують достатньо ігрового часу, щоб мати шанс вирости у висококласних виконавців.

— Чи стали іншими Ваші стосунки з головною командою після зміни Хуанде Рамоса на Мирона Маркевича?
— На моїй роботі це не позначилось жодним чином. А от для хлопців відкривається широке поле можливостей проявляти себе. Маркевич постійно запрошує гравців до себе на тренування, сам регулярно відвідує поєдинки клубних команд та академії, приходить на тренування юнаків, багатьох знає за іменами. У Рамоса такого контакту не було. Іспанець брав на свої тренування максимум двох молодих. Зараз кожен відчуває, що перебуває у полі зору головного тренера. А кількість дебютів в основній команді говорить сама за себе. Причому згадані вже Горбунов, Васильєв, Баланюк спробували себе проти Шахтаря та Динамо.

— Хотілося б почути Вашу думку про шлях Дніпра у цьогорічній Лізі Європи УЄФА…
— Звичайно, це найвище досягнення в історії клубу, адже раніше подібних успіхів не було. Можливо, і на багато років уперед, адже ми бачимо, наскільки висока конкуренція на континенті, наскільки все залежить від збігу обставин, від удачі, від форми, від суперників. Подивіться, скільки успішних фінансових та у кадровому відношенні клубів не можуть досягнути подібних висот. Це можна порівняти з казкою, до якої були залучені і ми. Нехай не безпосередньою участю, але тією атмосферою, яку відчував кожен з нас. Дивились на базі фінал разом з хлопцями, і після фінального свистка відчули якусь спустошеність. Це не розчарування, адже величезний успіх, а просто смуток від того, що казка завершена і потрібно розпочинати щось нове.

— Чого очікуєте від останнього туру для першої команди Дніпра? Можна сподіватись на ще одне диво у вигляді срібних нагород?
— Складу я ще не знаю, але впевнений, що хтось з молоді вийде у старті і обов’язково опиниться у резерві. Але у футболі можливо все, як показує загальна практика, як, зокрема, це довів нинішній сезон. А чому не сподіватись на успіх Карпат проти Шахтаря? Віримо у таку можливість — чому б і ні? Але власне завдання одне — перемогти Говерлу, а тоді вже чекати звісток з Києва.

fpl.ua

Михайленко: В Динамо мне не хватало элементарного спокойствия

Семь наивных вопросов к Михайленко