FC Dnipro

просмотров: 3536 коментариев: 5 

FCDNIPRO.COM хочет добавить, что данный материал о дочери некогда активного пользователя Причала - 1983.

Жіноча збірна України з футболу за крок до виходу на Євро-2022. В плей-офф кваліфікації їй випало грати з непростою Північною Ірландією, яка в першому матчі протистояння перемогла нашу команду на виїзді 2:1 й ускладнила й так нелегке завдання.

Проте, в кваліфікації колектив Наталії Зінченко уже показав, як вміє долати труднощі і домагатись свого після трьох поразок на старті. Тим паче, в нашому складі досить футболісток, які знають, як забивати цьому супернику. А одна з таких – Ніколь Козлова – робила це ще на юнацькому рівні. Але не це привертає до неї увагу.

20-річна футболістка – студентка, яка навчається в Штатах та виступає за футбольну команду свого університету «Вірджинія Тех». Вона єдина, кому для приїзду в збірну потрібно долати океан. Таких легіонерів навіть у чоловічій збірній немає.

Ніколь Козлова народилась у Торонто в сім’ї українських емігрантів – її батьки родом з Дніпра. Змалечку майбутня футболістка активно цікавилась спортом й відвідувала одразу кілька секцій.

− Коли була маленька, то дуже любила спорт взагалі. Займалась гімнастикою, бігом багато, футбол грала. Все робила одразу. Але в 10 років довелось обирати між гімнастикою та футболом. Вирішила сфокусуватись на другому. Футбол дуже подобається моєму батьку, але я сама обрала цей вид. Мені від початку просто подобалось бігати з м’ячем, забивати голи. Коли підросла, зрозуміла красу гри – всі ці фінти, як бігати правильно, тактика. Грати, спостерігати, вчитись – мені цікаве все.

Можливостей для дітей, які хочуть займатись футболом, в Канаді безліч. І Ніколь ними користалась – грала в кількох дитячих та юнацьких командах, в тому числі в шкільній. Але з дорослішанням на футбольному шляху можуть виникати перешкоди.

− На місто може бути до ста дитячих команд. І це саме дівчачих. Хоча зовсім маленькі грають разом – хлопчики та дівчатка. На такому рівні різниця ще не помітна. Різні ліги, з цим проблем нема. А от коли уже підростаєш і розумієш, що хочеш займатись серйозно футболом, то уже є проблеми. В Канаді, наприклад, професійної жіночої ліги з футболу взагалі нема. Тому всі канадки, які хочуть далі грати професійно, [для початку] переїжджають в Штати на навчання – виступати в місцевих студентських лігах й отримувати стипендію.

Так зробила й Ніколь. Вона наголошує на унікальності, популярності та розгалуженості студентського спорту в Штатах. Наприклад, тільки в жіночому футболі є різного рівня дивізіони та конференції, в кожному по кількасот команд від університетів.

Відтак, найперспективніші спортсмени-абітурієнти бажають потрапити в університети, які виступають у найсильніших конференціях. Так було й у випадку з Козловою. Але на її вибір вишу впливало не лише бажання пов’язати життя з футболом.

− Я завжди мріяла саме про професійну кар’єру футболістки. Але жіночий футбол – це такий вид спорту, в якому не завжди можна заробити на життя. Тому для мене при виборі університету насамперед було важливо отримати освіту.

Зараз Козлова вчиться на аналітика даних в університеті «Вірджинія Тех», восени у неї останній семестр. Футбол їй в цьому тільки допомагає – завдяки грі вона отримала стипендію, яка повністю покриває їй витрати на навчання. Хоча щоб добитись цього, треба ще постаратись.

− В моєму, як футболістки, випадку було так. Кожен університет влаштовує так звані табори одного дня. Туди приїжджають багато дівчат на різного роду тренування та ігри. Якщо тебе тренери помічають, то починається спілкування. Я з татом з 10 класу почала їздити на різні табори одного дня. Всюди, де ми були, мною цікавились. Так мені й сподобався університет «Вірджинія Тех». Тим паче тренер їхньої дівочої команди приїжджав ще в Канаду дивитись мої ігри. Після цього вони запропонували мені свою стипендію. При цьому на команду дають лише 13 стипендій, і їх дозволено розбивати – комусь можуть дати 10% стипендії, комусь 30%, комусь 50%. Мені дали повну – настільки були в мені зацікавлені. А я була зацікавлена в їхній навчальній програмі. Так я тепер навчаюсь безплатно завдяки грі у футбол.

Ніколь уже три роки виступає за жіночу команду «Вірджинія Тех». Грає на позиції форварда, а на сайті університету у неї є свій профіль. Вона єдина неамериканка в команді та лише одна з кількох дівчат, які після навчання планують розвивати кар’єру футболістки.

− В моєму університеті, мабуть, дві-три дівчини хочуть далі грати», – говорить Ніколь, яка навіть у своїй спеціальності бачить можливість коли-небудь працевлаштуватись у футболі. Наприклад, командним аналітиком.

На вибір партнерок Козлової щодо футбольної кар’єри може впливати менша популярність жіночого футболу у порівнянні з іншими видами спорту. І це в Штатах, чия жіноча збірна є чинним чемпіоном світу та рекордсменкою за кількістю титулів. Просто ця різниця відчувається на університетському рівні також.

− Популярність та гроші студентській лізі забезпечують два види спорту – американський футбол та баскетбол. На матч університетських команд з американського футболу може прийти 80 тисяч глядачів. В баскетболі також велика увага вболівальників. Футбол не такий за популярністю. Якщо на гру жіночих студентських команд приходять шість тисяч глядачів, то це класно. На наші матчі ходять студенти нашого університету.

Але Ніколь це зовсім не лякає. У неї є чітка ціль – потрапити в професійний футбол. Але не в Штатах, а у Європі.

− В Штатах є професійна ліга жіночого футболу, але вона ще маленька, хоч і росте. З грошима там проблема, знаю. Тому навіть самі американки переїжджають в Європу, щоб грати, хоча більшість все ж залишається вдома.

Тому я хочу потрапити в Європу, грати там. Для мене це найсильніший рівень. Наприклад, в Штатах жіночий футбол акцентований на фізику. У мене з цим все в порядку, але я люблю більше гру в пас, красиві фінти, ось таке.

Плюс для мене дуже важливо потрапити в Лігу чемпіонів. Але поки важко сказати, чи потраплю [в Європу]. Мені з агентами поки не можна розмовляти – я ще вважаюсь аматором, і поки не можу заробляти гроші чи навіть отримувати якісь знижки від спонсорів. Чекаю та сподіваюсь, що вибір буде хороший.

Саме з «Вірджинії Тех» Ніколь й почали викликати в національну збірну України. Перед тим Козлова виступала також за наші молодіжні команди U-17 та U-19. Вона сама з допомогою батька проявила ініціативу та зробила перший крок назустріч, бо без цього потрапити в поле зору українських тренерів аж зі Штатів для студентки було малоймовірно.

− Ми шукали кому написати, надсилали відео (з моїх ігор). І в 16 років я вперше приїхала в збірну U-17 – їхали всією сім’єю своїм коштом, усі дуже хотіли, щоб я грала за збірну України. Потім два роки виступала в U-19, пробилась в основу. Шкода, через травму зв’язок коліна рік не грала взагалі. Відновившись, я вже не могла виступати за U-19, але мене покликали в головну збірну. Там я перший рік мало грала, треба ще було себе показати.

Козлова дебютувала за головну жіночу команду України у червні 2019 року – в товариській зустрічі з білорусками. Через кілька місяців Ніколь уже почали залучати до змагальних поєдинків, а рік тому нападниця вперше відзначилась голом у футболці дорослої збірної України – забила якраз Північній Ірландії (якій також двічі забивала ще на рівні U-19).

Зараз в активі Козлової 14 поєдинків у національній збірній, в яких Ніколь забила 4 голи.

− У нас дуже сильна збірна, мені є чого і в кого повчитись. Дівчата багато знають про гру, дуже люблять її. Всі дивляться футбол – і жіночий, і чоловічий. Читають про це. Помітила, що в Канаді та Штатах цього менше. В моїй університетській команді тільки я та ще одна дівчина дивимось футбол. Інші просто люблять грати, в цьому різниця.

Зараз Козлову постійно викликають в збірну, що виділяє її на університетському рівні у Штатах – в студентській лізі жіночого футболу не так вже й багато дівчат отримують такі виклики.

− Таки як я, хто грає за свою дорослу національну команду, мало. Більшість за свої молодіжні команди виступає. Є дівчата з Європи, які за свої збірні U-19 виступають. Але в моїй команді тільки я одна така. Тренери «Вірджинії Тех» тільки радіють, що їхня футболістка грає за національну команду. І з розумінням ставляться до того, що через виклики в збірну я пропускаю матчі студентської ліги. З пропуском навчання проблем нема, бо воно у нас все одно зараз онлайн проходить. У мене всі курси в комп’ютері. Як і нема проблем з перетином кордонів і пандемією. Добре, що мені з обох боків допомагають зробити тести. З цим поки все в порядку.

Мої батьки народились та жили в Україні. Згодом переїхали в Канаду, але захотіли залишитись повністю українською сім’єю. Тому громадянство у мене українське, хоч я й там уже народилась, – ділиться Козлова й додає, що всередині її сім’ї розмовляють російською та українською.

За розповідями Ніколь, її батьки стараються не втрачати зв’язок з Україною. Наприклад, ще до того, як футболістку почали кликати в національні команди, вони всією сім’єю кожні два роки приїжджали сюди. Зараз в Дніпрі живуть батьки її мами.

− Зараз я частіше буваю в Україні – по шість-сім разів за рік через виклики в збірну. Для мене це завжди велике щастя – приїжджати сюди та виступати за українську команду. Як і для моїх батьків.

Поміж тим у приїздів Козлових до України в останні кілька років є ще одна причина. Батько Ніколь допомагає перспективним українським футболісткам потрапити на навчання в Штати і так само виступати в місцевій студентській лізі.

− От, наприклад, Юля Христюк – капітан збірної U-19, якій допоміг мій тато. Вона зараз в Америці вчиться – також в університеті штату Вірджинія, але в трохи меншому, ніж у мене. І також на повну стипендію. Плюс грає футбол на нормальному рівні.

Я в цьому трохи допомагаю батьку. Ми шукаємо молодих дівчат, які добре грають футбол і хочуть вчитись. Але найважливіше – це знати англійську мову. Без цього не пройдеш відповідних тестів і не буде навчання. Тато в цьому допомагає – шукає та оплачує вчителів для дівчат, відеонарізки гри розсилає тренерам по університетах. Кого зацікавлює, звертається до нас. Так уже з двома дівчатами вдалось. 

Козлови займаються цим уже кілька років. Так вони хочуть допомогти молодим українським футболісткам розвивати своєї кар’єри. Як пояснює Ніколь, в Україні дівчата можуть не одразу перейти з юнацького на дорослий рівень. Через це багато хто хоче покинути футбол.

− Бо рівень футболу дівчат в Україні нормальний. В Штатах можна підтягнути якісь речі. Наприклад, в Юлі Христюк хороша техніка, а в Америці вона зможе фізично покращитись. Та й у Штатах стільки команд університетських, що можна під будь-який рівень команду знайти. Така університетська ліга є тільки в Америці, туди з багатьох інших країни приїжджають. І ми хочемо показати, що шанси в українських дівчат є, їх багато.

Источник: Tribuna.com

Прощание с Легендой

Динамо цікавиться Чуже і продовжує стежити за Довбиком