Вакулко: Було трохи хвилююче здавати тест на коронавірус
— Юрій, які емоції після виходу команди з вимушеної відпустки?
— Хороші емоції. Всі зібралися, будемо тренуватися на базі, де у нас є всі якісні умови для підготовки. Вже проводимо заняття, дотримуючись усіх запобіжних заходів. У роздягальні користуємося антисептиком, тримаємо відстань, тренуємося групами – тренери розділили футболістів по амплуа. На полі у кожного своя пляшка з водою, що підписана твоїм прізвищем.
— Гравці «Дніпра-1» пройшли тести на коронавірус. Хвилююче було?
— Не без цього. Думаю, що усі трохи хвилювалися. Слава Богу, що все добре. Все-таки цей вірус також триває без симптомів, тому деякі переживання були.
— Що сказав команді на першому зібранні Дмитро Михайленко?
— Сказав, що він жив під час карантину на базі, тому тепер тут можуть пожити і футболісти (сміється). Пропонував проводити більше часу на базі, рідше виїжджати в місто, бути обережними і далі, незважаючи на те, що вже відбулися послаблення карантину.
— Як для тебе пройшов двомісячний карантин?
— Був в Одесі. Вийшла своєрідна відпустка. Підтримував форму індивідуально, ось тільки великі навантаження не давали, бо не знали, наскільки затягнеться пауза без футболу. Так що, можна сказати, підтримували форму в щадному режимі.
— Двох тижнів збору вистачить перед поновленням чемпіонату?
— Думаю, так. Ми всі будемо в однакових умовах.
— Які цілі у «Дніпра-1» на цю частину чемпіонату?
— Завдання виграти всі матчі, що залишилися і потрапити в Лігу Європи через плей-офф. З’явилася така можливість, тому докладемо для її виконання всі сили. До нас прийшов новий італійський тренер, ми були в хорошій формі і тут, нажаль, довелося перервати чемпіонат.
— Перемога над «Динамо» найбільше запам’яталася у поточному сезоні?
— Так. Тренер говорив, що прийшла пора виграти у киян або відібрати очки, тому що ми довго не могли з ними впоратися. Добре, що все вийшло. Правда, ейфорія була недовгою, через три дні ми програли «Шахтарю». Напевно, не вистачило нас на два таких топ-матчі. Але на ігри, що залишилися ми дивимося з оптимізмом і постараємося виконати поставлене завдання.
Мой покойный Тесть, Григорий Митрофанович Кучеренко, механик-водитель Т-34, прошедший с боями всю ВОВ, являлся кавалерам многих Орденов и Медалей имел Счастье оставить свою роспись на колонне Рейхстага, говорил мне так: «Если кто-то когда-то скажет тебе, что на войне не было страшно и он не боялся быть раненым или убитым, смело плюнь тому человеку в лицо. Этот человек либо лгун-тыловик, либо вообще пороха никогда не нюхал. Страшно было всем и все переживали и все мечтали выжить».
Старики просто не знают, что им делать со злостью и отчаянием от того, что их тело теряет возможности и здоровье, что они все меньше понимают общество. Старики злятся на свою старость и немощность.
— можно вывезти таксиста из совка, но невозможно вывести совок из таксиста…
:)