Лучкевич: Щасливий повернутися додому (+відео)
— Валерію, з якими відчуттями повернувся на добре знайому базу, до міста, за команду якого ти раніше виступав?
— Відчуття дуже позитивні, адже я повернувся додому. Дуже радий, що перейшов до СК «Дніпро-1». Така можливість була минулої зими, але тоді клуби не зуміли домовитися щодо трансферу. Проте усе до цього і йшло. Так що можу сказати, що я вдома.
— У міжсезоння був тільки в Україні, чи кудись їздив?
— Ні, були весь час у Дніпрі з дитиною та дружиною, нікуди не їздили. У нас тут була рутина.
— Але поруч ще був твій кум?
— Так, один кум – Максим Третьяков, а інший — Сашко Каплієнко, і ми зустрічалися. Дитину поки що не хрестили, але куми у нас вже є.
— Максим тобі робив багато порад у соціальних мережах…
— Ви більше його слухайте (посміхається). Його послухайте — і зробить навпаки.
— Поговоримо безпосередньо про футбол. Ти вже грав проти команди Ігоря Йовічевіча. Що можеш сказати про команду, і як себе бачиш у його побудові гри?
— Я провів два матчі — перший ще минулої восени, але тоді ще важко було скласти якісь враження, адже тренер тільки прийшов і ще не встигнув внести власні корективи у гру. А от інший матч – це кубковий чвертьфінал, і там вже було видно малюнок гри, що саме тренери вимагають від своїх підопічних. Маю сказати сказати, що це дуже хороший футбол — технічний, осмислений. Помітно, що тренер щось привносить своє, і він дуже розумно бачить футбол. Тепер мені потрібно буде під нього підлаштуватися.
— Розмови з головним тренером у тебе ще не було?
— Ні, поки що не було. Гадаю, що буде сьогодні.
— Як відреагували на твою появу в команді старі-нові партнери?
— А як вони могли відреагувати? Вони тільки радіти мають, що я прийшов (сміється). Звичайно, я радий поспілкуватися із Сватком, Адамюком, адже ми багато років грали разом і постійно підтримуємо зв’язок, і з тим же Когутом, та й майже з усією командою.
Ляпнул вот вообще не думая. Ладно, пропустили мимо ушей, надеюсь, что все сложится хорошо.