Перший звіт по Коноплянці Севілья отримала сім років тому
Те, як Коноплянка увірвався у європейський футбол не тільки через український чемпіонат, а й у Лізі Європи, не стало сенсацією ні для селекційної служби Севільї, ні для Емері. Перший звіт по Євгену у офісі клубу опинився більше семи років тому. Його для Мончі підготував Хуан Мартагон (екс-футболіст Севільї, який зараз працює в структурі клубу). Тоді Женя був гравцем юніорської збірної України до 19 років, а його дриблінг один в один проти хлопців свого віку вражав. Так само, як і гра Ярмоленка. Вони тільки починали звикати до дорослого футболу, а їхній рівень був на сходинку вище, ніж в однолітків. Ці двоє справили враження на Мартагона, і він одразу ж повідомив про них своїм колегам з селекційної служби. Разом зі своєю командою Лев з Сан-Фернандо, як називають Мончі, почав по-особливому стежити за дуетом зі Східної Європи, один з якого вже доріс до капітана збірної України у якості гравця Севільї.
На Євгена претендували багато більш потужних у фінансовому плані клубів, але це ніколи не зупиняло Мончі. Як і Емері, який ще чотири роки тому хотів купити українця, очолюючи Спартак. Тому прізвище Коноплянки часто лунало в їхніх розмовах, коли мова заходила про потенційне підсилення. Великі клуби з АПЛ дуже плідно слідкували за ним, і це не залишалось непоміченим севільським клубом. Сам спортивний директор неодноразово повторював: Ми самі не вірили, що зможемо підписати його, це було дуже і дуже важко, майже неможливо.
Перший серйозний контакт відбувся рівно рік тому у листопаді. Мончі був впевнений, що своєю наполегливістю і аргументами переконає офіційного представника футболіста і одночасно його батька Олега Коноплянку. На той момент у Турині Севілья втретє перемогла у Лізі Європи, і мріяла про четвертий титул. Олег побував у Севільї і переговорив з Мончі. На першій зустрічі батько тепер уже зірки рохібланкос ознайомився з інфраструктурою клубу, містом та стадіоном, а також з перших вуст дізнався, наскільки високим був рівень зацікавленості Севільї.
Різниця у фінансовому плані була колосальною. Такі команди, як Тоттенгем, Сток Сіті та Ліверпуль, вели його і мали набагато більший грошовий потенціал, ніж севільці. Однак зацікавленість та ентузіазм, які того дня побачив батько, відіграли ключову роль кілька місяців потому. Йшли тижні, і Олег контактував з іншими клубами. А його син потрапляв на перші шпальти європейських ЗМІ, долаючи з не таким відомим тоді Дніпром все нові і нові стадії в Лізі Європи, залишаючи за бортом такі знані клуби як міланський Інтер та Сент-Етьєн.
Валенсія і Атлетіко також почали слідкувати за Євгеном, та перед цим Мончі знову зустрівся з батьком гравця у березні, намагаючись закріпити позиції, які навіть у керівництві Севільї вважали не надто міцними. Сім’я футболіста розглядала різні варіанти, але їм подобалась наполегливість Севільї, що в свою чергу тішило клуб. Іншим питанням була пропозиція по контракту, яка була меншою від сум, якими його спокушали з Англії.
Наближався фінал Ліги Європи, і всі севільці змогли на власні очі побачити Коноплянку в дії. Українцю не вистачило дещиці, щоб забити гол матчу, але тоді Серхіо Ріко видав найкрутіший сейв фіналу. Женя був найкращим у складі Дніпра. Та перемога дісталась його опонентам, команді Емері, яка підняла над головою свій четвертий євротрофей. Того дня можна було оцінити потенціал суперника, з представниками якого вже зустрічався батько українського гравця.
Настало літо, і чорний колір початкових туманних перспектив почав розбавлятися сіруватими фарбами, і навіть набувати білого забарвлення… Було багато конкурентів і різних моментів під час переговорів. Дні, коли трансфер здавався Мончі неможливим, і коли він сяяв від оптимізму. Дні, за які, як говорив сам Коноплянка, він втратив кілька кілограмів через тиск від невизначеності з майбутнім клубом. Перед тим, як підписати контракт з Севільєю, Євген більше трьох тижнів перебував у Іспанії, в Мадриді. Українець тримав руку на пульсі переговорного процесу, включно з тим періодом, коли Атлетіко безуспішно намагався втрутитись у них.
Президент Дніпра бізнесмен Ігор Коломойський відмовлявся відпускати Женю, посилаючись на те, що його контракт закінчувався 31 липня (в Україні контрактні зобов’язання не завжди закінчуються 30 червня). Його впертість дійшла до того, що сім’я футболіста отримала від людей з оточення мультимільйонера рекомендацію (і не зовсім дружелюбну), щоб Євген не йшов. Але врешті-решт 2 липня Коноплянка приїхав на Рамон Санчес Пісхуан, щоб підписати папери, які дозволили б йому стати гравцем Севільї.
Чотири місяці потому — після початку сезону, коли він не отримував бажаних хвилин — Коноплянка став новим ідолом севільської публіки. У матчах проти Манчестер Сіті та Реалу він яскраво продемонстрував свій рівень, а у складі збірної України пробився на Євро-2016 у Франції. Забаганка Мончі та Емері, на щастя для обох, бігає у червоно-білій футболці. Така вона, залаштункова історія трансферу, який здавався неможливим для багатьох севільїстас, і який, без сумніву, став одним із найважчих для спортивного директора Севільї.
Сподіваюсь на закаті кар'єри Жека ще порадує нас своєю грою.
п.с. с победой Д.К)